Урочище «Дрібка»

Проводячи екологічно-пізнавальні екскурсії «Стежка Довбуша» та «На гору Маковиця», екскурсанти починають свій похід з урочища «Дрібка». Якщо говорити про екскурсію «На гору Маковиця», то це один з 3-х маршрутів, бо можна починати цю екскурсію також від ресторану Гуцульщина та села Ямна. Але кожна з цих екскурсій прямо чи опосередковано зачіпає територію урочища «Дрібка», й у всякому разі екскурсовод може дати цікаву інформацію про цю місцевість. Для ознайомлення з визначними місцями нашого краю ми маємо дати коротку характеристику КНПП.

Парк створено згідно постанови Ради Міністрів України від 3 червня 1980 року з метою забезпечення типових для Чорногори та Горган природних комплексів, проведення наукових досліджень в галузі охорони природи, створення умов для відпочинку і оздоровлення, пропаганди природоохоронних знань і екологічного виховання.
В межах парку зростає понад 1100 видів вищих судинних рослин, з них 70 видів деревних порід, 110 видів чагарників. Переважаючими лісоутворюючими породами є ялина звичайна, ялиця біла, бук лісовий. 80 видів занесено до Червоної книги.
Фауна хребетних на території парку налічує 186 видів хребетних. Окрасою наших лісів є копитні: олень благородний, козуля європейська, кабан дикий. З хижаків зустрічаються: ведмідь бурий, вовк, лисиця, рись, куниця, тхір, горностай.
В орнітофауні парку представлені: глухар, тетерук, рябчик, пугач, дятел, плиски. Всього 114 видів пернатих. Плазуни представлені такими видами як гадюка звичайна, вуж, вертільниця, ящірка прудка й живородяща. Земноводні представлені 12 видами – тритон карпатський, альпійський, саламандра плямиста записані до Червоної книги України. В ріках водиться форель, голець, підуст, марена та інші.

Як вже говорилося раніше, маршрути «Стежка Довбуша» та «На гору Маковиця» пролягають через урочище «Дрібка». Ця місцевість відноситься до Зовнішньо-Карпатської області. Розташована на правобережжі Пруту. Назву свою дістало від слова «дробити». Адже на всій території урочища залягають поклади каменю – «ямнянського пісковику», який розробляли «дробили» з давніх давен. Площа урочища 83 га – 7 червня 1972 року урочище затверджено, як заповідне.
З утворенням КНПП відвідування території регульоване, дозвіл на відвідування покладається в адміністрації парку. При проходженні даним маршрутом необхідно дотримуватися природоохоронного режиму, не сходити з маршруту, не палити, не засмічувати стежку, не створювати зайвий шум.

Ямнянські пісковики звужують тут долину і зумовлюють круті схили. Саме тут відкривається мальовничий вид на каньйон Пруту та присілок Ямна. Тут має перевагу змішаний ліс. Можна відмітити буково-ялицеві – ялинові (смерекові) ліси.
Основними лісоутворюючими породами є бук лісовий, смерека, ялиця біла. З правого боку зустрічається унікальне зростання граба звичайного. Це верхня межа ареалу граба – 500 м.н.р.м. Особливий інтерес представляє реліктова сосна – найдавніша з усіх видів, чутливий індикатор чистого повітря – висота цієї сосни досягає 60-70 метрів. Підземна частина знаходиться майже на поверхні. Сосна, латиною «нінус», – бере початок від кельтського слова «снала». Сосна має міцне розгалуження коріння, яким вона чіпляється за каміння і тягнеться вглиб до вологи. Міцний стержень коріння дає змогу протистояти буйному вітру. Крім сосни реліктової на території КНПП зустрічається сосна веймутова, сосна гірська, сосна кедрова. Хвоя сосни реліктової містить багато вітамінів, особливо, вітаміну С. Цікаво, кількість його збільшується з пониженням температури повітря. Смерека та ялиця досягають 60 метрів, живуть до 400 років, бук – 300-400 років. Використовують ці породи в будівництві, меблевій промисловості, для виготовлення музичних інструментів.

Стежкою зліва і зправа виділяються кущі малини, ожини, а в кінці маршруту поширені чорниця та брусниця. Завдяки багатому хімічному складу, ягоди корисні для здоров’я. Народні умільці виготовляють із ягід та гілочок чорниці фарби для ліжників, верет, килимів. Лінія маршруту перетинає відкриті поляни, грибні та ягідні місця. Похила частина хребта зайнята луками (маршрут на г. Маковиця) де переважають дернини Білоуса (по-гуцульські «псєнка»). Місцями серед травостою зустрічаються низькорослі колючі кущі ялівцю сибірського (по-місцевому – «джереп»). Трав’яне покриття – типове для поясу буково-мішаних лісів. На узліссях зустрічається барвінок малий, оспіваний у творчості слов’ян; народ шукав у ньому і ліки. Однак через свою отруйну дію використовується обмежено. Лучна рослинність, що зустрічається маршрутом, представлена різнотравно – злаковими угрупуваннями з участю червонокнижних видів – арніки гірської, астранції великої, траунштейнери кулястої, зозулинця плямистого і травневого, косариків черепитчастих, королиці.
У буковому лісі водиться багато тварин, які живляться насінням цього виду.
Це – сойка, горіхівка, кабан, миші та нориці. Можна побачити саламандру плямисту, тритонів. При проходженні маршруту можлива зустріч з гадюкою звичайною та жабою гостро мордою, оленем благородним та козулею європейською.

Ідучи через урочище «Дрібка» маршрутом «Стежка Довбуша» ми зустрічаємо 3 кам’яні скульптури архітектора Дарія Грабора, присвячені звільненню галицьких селян від кріпосництва у 1848 році та народним месникам нашого краю – опришкам.
На протязі всього маршруту ми бачимо інформаційні щити, присвячені народному герою Карпат – О.Довбушу та його опришкам. Також побуваємо на місці колишнього промислового кар’єру, де з середини XIX ст. розроблявся для будівництва міст Австро-Угорської імперії камінь – ямнянський пісковик. Добували та обробляли цей камінь для відбудови міст Польщі у період польської окупації з 1921 року по 1939 рік, а також для відбудови радянських міст після закінчення ІІ-ї Світової війни. Закрили кар’єр у 1967 році.
Але найголовніший об’єкт урочища «Дрібка» – це стежка Довбуша та кінцевий пункт цієї екскурсії «Комора Довбуша», де з 1738 по 1745 рік часто перебував О.Довбуш зі своїми побратимами, і де, за народними переказами, в її околицях заховані величезні скарби О.Довбуша. Але це вже предмет іншої розповіді.

Автор: Петращук (екскурсовод).