Загальний опришківський рух.

Опришківство сформувалося на Гуцульщині 16 ст. В Карпатах перехрещувалися кордони трьох держав – Польщі, Молдавії, Угорщини, що давало можливість повстанцям вільно переходити з однієї держави в іншу. Інколи вони виступали разом зі своїми закордонними побратимами.
 У 1602 році в околицях Яблунева діяв зі своїми помічниками опришок Григорович. В 1604 – 1605 роках діяв загін с. Березова. Ці опришки були засуджені до страти.
 У 20 – х роках 17 ст. на Гуцульщині діяв опришківський загін під керівництвом молдавського ватажка Гриня Кардана. З допомогою селян і загоном Чурила вони знищили найбільшу на той час на Гуцульщині шляхецьку фортецю Пнів якою володіли магнати Куропатви.
 Найбільше піднесення опришківство досягло в другій половині 16 – 17 ст. Майже 6-ть років (1676 – 1682 роках) діяв загін Івана Винника і Василя Гліби. У 1677 році вони захопили маєтки Туровського в Надвірній, Полянської – в Крвалівці.
 В 1681 році шляхті вдалося спіймати с. Ділятина опришка Нестора в його загоні були селяни навіть з Наддніпрянської України.
 Таких містах, як Косів, Кути, Яблунів, Надвірна, Ділятин часто судили і страчували опришків. Ось чому на ці міста так часто нападали опришки. Влітку 1698 році розорені селяни під проводом Василя Лунги з допомогою закарпатських побратимів напали на Косів, завдали збитків на 200 тисяч золотих.
 1701 – 1702 роках діяв загін під проводом Івана Пискливого. 1704 році об’єднаний загін Пискливого і Пинті вчинили напад на весіллі в місті Косові.
 В 1734 році у Ділятинському старостві діяв загін опришків яким керував ватажок Петро Сабат. Шляхті вдалося спіймати Сабата та ув’язнити в Станіславську фортецю. Але Петро Сабат втікає з в’язниці і продовжує боротьбу.
 Рух галицьких опришків у 30 – х роках під проводом Олекси Довбуша (1738 –1745 р.) досяг найширшого розмаху. Після його загибелі народного героя його загін очолив Павло Орфенюк, який загинув 1745 році.
 Діяльність другого наступника Довбуша Василя Баюрака тривала 10 років (1744 – 1754 рік). В 1754 році його засудили на смерть.
 Після Баюрака рух опришків очолив наступник Довбуша Іван Бойчук (1755 – 1759 р.). Влітку 1759 року Бойчук з найближчими соратниками переходить на Україну в Запорізьку Січ, зупиняється в Переяславському курені отамана Кочубея. Потім перейшли на Правобережжя, допомагаючи гайдамакам у боротьбі з шляхтою.
 Активно діяв видатний ватажок Мирон Штолюк (1817 – 1839 р.).
 Також активно діяли опришки, очолювані Іваном Волощоком та Іваном Вередюком. Розпочали вони свою діяльність 1845 року. Австрійським властям вдалося їх спіймати. Після поразки цих  загонів опришківський рух почав занепадати. Тільки в 70 роках 19 ст. відновив опришківські дії останній ватажок Микола Драги рук, або як його називали Бордюк. Його також незабаром спіймали, судили і повісили в 1878 році в м. Коломия.
 Так закінчилась героїчна епопея гуцульських опришків, які вписали славну сторінку в літопис боротьби селян на Україні 16 – 19 століттях.
    

Автор: Мочерняк (екскурсовод)